НЕНАГОЛОШЕНІ {E} {И} У КОРЕНЯХ СЛІВ 5 КЛАС

Created with Padlet

ОСТАННЯ ОСІНЬ У ШКОЛІ

Created with Padlet

дистанційний урок розвитку мовлення

Created with Padlet

Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ HAКАЗ № 641 від 16 червня 2015 року Про затвердження Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді та методичних рекомендацій щодо національно-патріотичного виховання y загальноосвітніх навчальних закладах Відповідно до рішень Колегії Міністерства освіти і науки України від 26.03.2015 протокол № 3/5-2 "Про Концепцію національно-патріотичного виховання дітей і молоді" та від 28.05.2015 протокол № 5/5-2 "Про Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді" НАКАЗУЮ: 1. Затвердити Концепцію національно-патріотичного виховання дітей і молоді, що додається. 2. Затвердити Заходи щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, що додаються. 3. Затвердити методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, що додаються. 4. Управлінню зв'язків з громадськістю та забезпечення діяльності Міністра (патронатній службі) (Загоруйко Ю. А.), департаменту загальної середньої та дошкільної освіти (Кононенко Ю. Г.), забезпечити оприлюднення Концепції, Заходів та методичних рекомендацій на офіційному веб-сайті Міністерства освіти і науки України. 5. Управлінням (департаментам) освіти і науки обласних, Київської міської державних адміністрацій, підприємствам, установам та організаціям, які віднесені до сфери управління Міністерства, визначені відповідальними виконавцями Заходів щодо реалізації Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді забезпечити необхідні умови щодо реалізації Заходів. 6. Контроль за виконанням наказу залишаю за собою. Міністр С. М. Квіт ДОДАТОК до наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р. № 641 КОНЦЕПЦІЯ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ ТА МОЛОДІ ВСТУП Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави. Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу (раtria) як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін. Інтеграційні процеси, що відбуваються в Україні, європоцентричність, пробудження громадянської і громадської ініціативи, виникнення різних громадських рухів, розповсюдження волонтерської діяльності, які накладаються на технологічну і комунікативну глобалізацію, міграційні зміни всередині суспільства, ідентифікаційні і реідентифікаційні процеси в особистісному розвитку кожного українця, відбуваються на тлі сплеску інтересу і прояву патріотичних почуттів і нових ставлень до історії, культури, релігії, традицій і звичаїв українського народу. Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання патріотизму як почуття і як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери. В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючого чинника розвитку українського суспільства та української політичної нації. Важливу роль у просвітницькій діяльності посідає відновлення історичної пам'яті про тривалі державницькі традиції України. Серед них Київська Русь, Велике князівство Литовське, Військо Запорозьке, Гетьманщина, Українська Народна Республіка, Гетьманат Павла Скоропадського, Західноукраїнська Народна Республіка, Карпатська Україна та інші українські визвольні проекти. На особливу увагу заслуговує формування української політичної культури в часи Речі Посполитої та Австро-Угорщини, нове осмислення ролі Кримського Ханату як держави кримськотатарського народу, включно з тривалим воєнним протистоянням і плідною військовою та культурною співпрацею. Особливого значення набуває ознайомлення з історією героїчної боротьби українського народу за державну незалежність протягом свого історичного шляху, зокрема у ХХ-ХХІ століттях це ОУН, УПА, дисидентський рух, студентська Революція на граніті, Помаранчева революція, Революція Гідності та ін. Важливим завданням є розгляд порівняльно-історичних відомостей про переривання державності в інших європейських країнах, які сьогодні представлені потужними європейськими націями. Спеціального розгляду потребують історичні обставини, що призводять до переривання державницької традиції. Разом із тим, національно-патріотичне виховання не повинно прищеплювати ідеї культурного імперіалізму, тобто способу споглядання світу лише очима власної культури. Ця Концепція виходить з ідеї об’єднання різних народів, національних та етнічних груп, які проживають на території України, довкола ідеї української державності, українського громадянства, що виступають загальними надбаннями, забезпечують їхній всебічний соціальний та культурний розвиток. Українська держава заперечує будь-які форми дискримінації, підтримуючи всі мови і культури, що зазнали такої дискримінації в часи колоніальної залежності України. На жаль, до сьогодні українська освіта не мала переконливої і позитивної традиції, досвіду щодо виховання патріотизму в дітей та молоді, у попередні часи боялися взагалі терміну “національний”, а “патріотичне виховання” сприймали винятково в етнонародному або неорадянському вимірі. Протягом останніх десятиліть було розроблено низку концепцій: • Концепція національної системи виховання (1996); • Концепція національно-патріотичного виховання (2009); • Концепція Загальнодержавної цільової програми патріотичного виховання громадян на 2013-2017 рр.; • Концепція громадянської освіти та виховання в Україні (2012). Проте жодна з них не була розгорнута і не втілилася в конкретні кроки з реалізації через зміну векторів розвитку держави і, відповідно, освітньої політики, через різні уявлення правлячих еліт на ідеологію і напрями розвитку освіти. На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей: • повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України); • участь у громадсько-політичному житті країни; • повага до прав людини; • верховенство права; • толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей; • рівність всіх перед законом; • готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого і ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України. 1. Мета та завдання національно-патріотичного виховання дітей та молоді Національно-патріотичне виховання дітей та молоді – це комплексна системна і цілеспрямована діяльність органів державної влади, громадських організацій, сім’ї, освітніх закладів, інших соціальних інститутів щодо формування у молодого покоління високої патріотичної свідомості, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про благо свого народу, готовності до виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, сприяння становленню її як правової, демократичної, соціальної держави. Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації. Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави. Складовою частиною патріотичного виховання, а в часи воєнної загрози – пріоритетною, є військово-патріотичне виховання, зорієнтоване на формування у зростаючої особистості готовності до захисту Вітчизни, розвиток бажання здобувати військові професії, проходити службу у Збройних Силах України як особливому виді державної служби. Його зміст визначається національними інтересами України і покликаний забезпечити активну участь громадян у збереженні її безпеки від зовнішньої загрози. Робота з військово-патріотичного виховання учнівської молоді має проводитися комплексно, в єдності всіх його складників спільними зусиллями органів державного управління, а також освітніх закладів, сім'ї, громадських організацій та об’єднань, Збройних Сил України, інших силових структур. Системна організація військо-патріотичного виховання молоді має бути спрямована на підготовку її до оволодіння військовими професіями, формування психологічної та фізичної готовності до служби в Збройних Силах, задоволення потреби підростаючого покоління у постійному вдосконаленні своєї підготовки до захисту Вітчизни. Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань: • утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України; • виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки; • підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя; • усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю; • сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів; • формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій; • утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства; • культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи; • формування мовленнєвої культури; • спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму. 2. Принципи патріотичного виховання Патріотичне виховання спирається на загальнопедагогічні принципи виховання, такі як дитиноцентризм, природовідповідність, культуровідповідність, гуманізм, врахування вікових та індивідуальних особливостей. Водночас патріотичне виховання має власні принципи, що відображають його специфіку. Серед них: • принцип національної спрямованості, що передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, українського народу, шанобливого ставлення до його культури; поваги до культури всіх народів, які населяють Україну; здатності зберігати свою національну ідентичність, пишатися приналежністю до українського народу, брати участь у розбудові та захисті своєї держави; • принцип самоактивності й саморегуляції забезпечує розвиток у вихованця суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень; виробляє громадянську позицію особистості, почуття відповідальності за її реалізацію в діях та вчинках; • принцип полікультурності передбачає інтегрованість української культури в європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування в дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до відмінних ідей, цінностей, культури, мистецтва, вірувань інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, спроможності сприймати українську культуру як невід'ємну складову культури загальнолюдської; • принцип соціальної відповідності обумовлює потребу узгодження змісту і методів патріотичного виховання з реальною соціальною ситуацією, в якій організовується виховний процес, і має на меті виховання в дітей і молоді готовності до захисту вітчизни та ефективного розв’язання життєвих проблем; • принцип історичної і соціальної пам’яті спрямований на збереження духовно-моральної і культурно-історичної спадщини українців та відтворює її у реконструйованих і осучаснених формах і методах діяльності; • принцип міжпоколінної наступності, який зберігає для нащадків зразки української культури, етнокультури народів, що живуть в Україні. 3. Шляхи реалізації патріотичного виховання дітей та молоді 3.1. Удосконалення нормативно-правової бази патріотичного виховання молоді: • підготовка нормативно-правових документів з питань національно-патріотичного виховання молоді, внесення відповідних змін до законодавства; • розроблення державних і громадських заходів з інформаційної безпеки, спрямованих на запобігання негативним наслідкам впливу інформаційної війни; • розроблення порядку державного фінансування заходів, спрямованих і на національно-патріотичне виховання молодих людей; • підготовка комплексної програми військово-патріотичного виховання та нормативно-методичного забезпечення її реалізації з метою виховання здорового підростаючого покоління, готового захищати національні інтереси та територіальну цілісність України; • вироблення науково-теоретичних і методичних засад патріотичного виховання молоді: включення проблематики патріотичного виховання молоді до дослідницьких програм та планів наукових і навчальних закладів (через світову історію можна показати, як державність поновлювали інші народи, зокрема чехи та поляки; через зарубіжну літературу показати, як ці народи утверджували свою ідентичність; через дисципліни природничо-наукового циклу розкрити здобутки українців у науці і техніці, якими слід пишатися тощо, бо тільки цілісна і системна картина гарантуватиме осягнення мети Концепції); • вивчення потреб молоді, зокрема шляхом проведення соціологічних досліджень; • забезпечення активної участі сім’ї та родини в розвитку фізичного і морального здорової, патріотично налаштованої зростаючої особистості. 3.2.Діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері національно-патріотичного виховання: • проведення заходів спрямованих на реалізацію патріотичного виховання в закладах системи освіти, культури, спорту; • підтримка та сприяння волонтерським проектам, іншої громадської діяльності та самоорганізації українських громадян, спрямованої на заохочення молоді до благодійних соціальних, інтелектуальних та творчих ініціатив і проектів на благо України; • створення умов для популяризації кращих здобутків національної культурної і духовної спадщини, героїчного минулого і сучасного українського народу, підтримки професійної й самодіяльної творчості; • активне залучення до патріотичного виховання дітей та молоді учасників бойових дій на Сході України, членів сімей Героїв Небесної Сотні, бійців АТО та їхніх сімей, діячів сучасної культури, мистецтва, науки, спорту, які виявляють активну громадянську і патріотичну позицію; • залучення молоді до участі у збереженні і підтримці єдності українського суспільства, у громадському русі задля громадянського миру і злагоди; • сприяння спортивній і фізичній підготовці, спрямованій на утвердження здорового способу життя молодих громадян з урахуванням принципів національно-патріотичного виховання; • налагодження співпраці з військовими формуваннями України як мотивація готовності до вибору військових професій; • сприяння роботі клубів за місцем проживання, центрів патріотичного виховання та інших громадських організацій, які здійснюють патріотичне виховання молоді; • активізація виховної роботи з дітьми та молоддю засобами всеукраїнської дитячої військово-патріотичної гри “Сокіл” (“Джура”); • удосконалення підготовки та перепідготовки кадрів, які займаються питаннями національного і патріотичного виховання дітей та молоді в системі освіти, культури, спорту. 3.3. Співпраця органів державної влади та органів місцевого самоврядування з громадянським суспільством: • активне залучення до національно-патріотичного виховання дітей та молоді дитячих і молодіжних громадських організацій (об’єднань), використання їхнього досвіду, потенціалу, методів роботи у вихованні патріотів України; • організаційна та фінансова підтримка на конкурсній основі програм, проектів громадських організацій, спрямованих на національно-патріотичне виховання дітей та молоді; • долучення батьківської громадськості до популяризації кращого досвіду патріотичного виховання; • посилення громадського контролю за діяльністю органів виконавчої влади стосовно національно-патріотичного виховання молоді. 3.4. Інформаційне забезпечення національно - патріотичного виховання дітей та молоді: • організація у теле-, радіопрограмах, Інтернет-ресурсах та в друкованій пресі постійно діючих рубрик, що популяризують українську історію, боротьбу українського народу за незалежність, мову та культуру, досвід роботи з національно-патріотичного виховання різних соціальних інституцій; підтримка україномовних молодіжних засобів масової інформації; • запобігання пропаганді в засобах масової інформації культу насильства, жорстокості і бездуховності, поширення порнографії та інших матеріалів, що суперечать загальнолюдським та національним духовним цінностям, заперечують суверенність Української держави; • виробництво кіно - і відеофільмів, підтримка видання науково-популярної, наукової, художньої літератури національно-патріотичного спрямування; • підготовка інформаційної та науково-популярної літератури для батьків з питань патріотичного виховання дітей та молоді у сім’ї; висвітлення в засобах масової інформації кращого досвіду родинного виховання; • здійснення заходів щодо розширення фактографічної бази історичних подій, публікація розсекречених архівних документів, видання історичної науково-популярної літератури, довідкових матеріалів про здобутки України за роки незалежності, книг патріотичної спрямованості. Процес патріотичного виховання дітей і молоді повинен мати випереджувальний характер, відповідати віковим і сенситивним періодам розвитку дитини та особистісним характеристикам. Етапи впровадження національно-патріотичного виховання дітей та молоді На першому етапі (2015 р.) планується: • створення нормативно-правового підґрунтя, інформаційно-методичного забезпечення для здійснення національно-патріотичного виховання дітей та молоді; • створення Центру патріотичного виховання у підпорядкуванні Міністерства освіти і науки України; • створення інформаційного ресурсу, присвяченого цій тематиці; На другому етапі (2016-2017 рр.) передбачається: • розроблення програм, навчально-методичних посібників з предметів гуманітарно-соціального спрямування для дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних та вищих освітніх закладів, спрямованих на патріотичне виховання дітей та молоді; • підготовка та видання науково-методичних посібників і методичних рекомендацій з організації виховних заходів, роботи клубів, центрів патріотичного виховання тощо; На третьому етапі (2018-2019 рр.) забезпечується: • проведення моніторингу системи патріотичного виховання дітей та молоді за допомогою соціологічних опитувань, анкетування, психологічного тестування; • проведення науково-методичних конференцій, створення банку передового педагогічного досвіду на інформаційному веб-ресурсі; • аналіз здобутого, встановлення досягнень і викликів, корекція навчально-виховних впливів з урахуванням результатів моніторингу. Очікувані результати: У результаті впровадження системи національно-патріотичного виховання очікується: • забезпечення у молодого покоління розвинутої патріотичної свідомості і відповідальності, почуття вірності, любові до Батьківщини, турботи про спільне благо, збереження та шанування національної пам’яті; • зацікавленість молоді щодо служби у Збройних силах України, готовність до захисту України та виконання громадянського і конституційного обов’язку із захисту національних інтересів, цілісності, незалежності України, з метою становлення її як правової, демократичної, соціальної держави; • збереження стабільності в суспільстві, соціальному та економічному розвитку країни, зміцнення її обороноздатності та безпеки; • створення ефективної виховної системи національно-патріотичного виховання молоді; • консолідація зусиль суспільних інституцій у справі виховання підростаючого покоління. Необхідною умовою втілення Концепції в практику є широке обговорення її положень і завдань, проведення конференцій, круглих столів, семінарів, що будуть актуалізувати порушені цією Концепцією питання і завдання та спонукатимуть до розроблення конкретних заходів з їх реалізації. ДОДАТОК До Наказу Міністерства освіти і науки України від 16.06.2015 р. № 641 Методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах Ураховуючи нові суспільно-політичні реалії в Україні після Революції гідності, обставини, пов’язані з російською агресією, усе більшої актуальності набуває виховання в молодого покоління почуття патріотизму, відданості загальнодержавній справі зміцнення країни, активної громадянської позиції тощо. Важливо, щоб кожен навчальний заклад став для дитини осередком становлення громадянина-патріота України, готового брати на себе відповідальність, самовіддано розбудовувати країну як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу, забезпечувати її національну безпеку, сприяти єдності української політичної нації та встановленню громадянського миру й злагоди в суспільстві. Важливим чинником національно-патріотичного виховання є феномен Майдану – промовистого свідчення жертовності заради безумовного дотримання прав людини та поваги до людської гідності, відстоювання загальнонаціональних інтересів відмовою учасників від особистого заради досягнення спільної мети; багатомовністю, полірелігійністю. Зміст виховних заходів має позиціонувати Майдан як форму небаченого дотепер у світовій історії мирного колективного протесту українців у відповідь на порушення базових прав людини і громадянина з боку недемократичного політичного режиму в країні. Актуальним є організація збирання та поширення інформації про героїчні вчинки українських військовослужбовців, бійців добровольчих батальйонів у ході російсько-української війни, волонтерів та інших громадян, які зробили значний внесок у зміцнення обороноздатності України. Героїчні й водночас драматичні й навіть трагічні події останнього часу спонукають до оновлення експозицій шкільних музеїв, заповідників та кімнат бойової слави, зокрема щодо інформації про учасників АТО та волонтерів з даної території; необхідно взяти шефство над родинами учасників ATO, які цього потребують. В цілому важливим є формування засобами змісту навчальних предметів якостей особистості, що характеризуються ціннісним ставленням до суспільства, держави, самої себе та інших, природи, праці, мистецтва. З огляду на це рекомендуємо: По-перше, виокремити як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання – справу, що за своїм значенням є стратегічним завданням. Не менш важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну. По-друге, необхідно виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності. По-третє, системно здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни. По-четверте, важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми. Мовне середовище повинно впливати на формування учня-громадянина, патріота України. По-п’яте, формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці. Для реалізації цих глобальних завдань необхідна системна робота, яка передбачає забезпечення гармонійного співвідношення різних напрямів, засобів, методів виховання дітей у процесі навчання і позакласної діяльності. У навчально-виховний процес мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки. Завдяки результатам педагогічних досліджень достеменно встановлено, що 40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває. Ця цифра в кожному конкретному випадку шкільної практики варіюється відповідно до особливостей області, школи, класу, його мікрогруп та індивідуальних особливостей самих дітей. Але слід визнати, що поміж інших джерел впливу на становлення й розвиток дитини (сім’я, однолітки, позашкільні освітні заклади та ін.) школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею відкривається більше. З метою створення умов для реалізації кожної особистості та підтримки творчого, інтелектуального, духовного потенціалу нашої нації необхідно модернізувати систему викладання української мови, а саме: • у навчально-виховній діяльності неухильно дотримуватися єдиного мовного режиму; • формувати інформаційно й емоційно самобутній україномовний простір, який забезпечуватиме прилучення школярів до величезного мовного дивосвіту, до глобальних знань про рідну мову, її закони, систему її виражально-зображальних засобів; • виховувати відповідальне ставлення до рідної мови, свідомого нею користування; • сприяти вияву українського менталітету, способу самоусвідомлення і самоідентифікації, сприйняттю української мови як коду праісторичної пам’яті; • плекати розвиток духовної, емоційно-естетичної, інтелектуальної сфери саме на основі української мови; • через мовне посередництво долучати школярів до національної історії, до різних масивів національної культури, до глибинної сутності народного життя; • здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів. Також навчальні заклади мають проводити інформаційно-просвітницьку роботу з батьками, спрямовану на формування толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв та традицій як українців так і представників різних національностей за участю психологів, істориків, працівників кримінальної міліції. Водночас необхідно активізувати співпрацю педагогічних колективів з органами учнівського та батьківського самоврядування щодо формування у дітей та молоді духовності, моральної культури, толерантної поведінки, уміння жити в громадянському суспільстві. У контексті зазначеного вище, надаємо методичні рекомендації щодо національно-патріотичного виховання у загальноосвітніх навчальних закладах.

Людина народжується і від батьків отримує неоціненний скарб- рідну мову, яку має оберігати, бо, втративши мову, втрачаєш Батьківщину, а, отже, перестаєш існувати. Тож шануймо рідну мову українську, а сьогоднішній виховний захід допоможе нам почути усю велич і красу рідного слова. 1 ведучий Дорогі шанувальники рідного слова, щиро вітаємо вас на святі української мови « Мово рідна, світи в нашім домі» Із сивої давнини бере початок наша мова , бо є найпершою ознакою нації. Є мова- є держава, є народ, і є пам'ять про наше минуле. І повинна жити мова, яку возвеличували Іван Вишенський, Г. Сковорода, яка на весь світ пролунала піснями Наталки-Полтавки та гострим Шевченковим словом, те слово Та-расове підхопили гідні сини і дочки українського народу, збагатили його та через випробування принесли в безцінну скарбницю духовності України. 2 ведучий Мово моя українська, батьківська, материнська, Я знаю тебе не вивчену- просту, домашню, звичну, Не з-за морів покликану, не з словників насмикану. Ти у мені із кореня, полем мені наговорена, Дзвоном коси прокована, в чистій воді смакована, Болем очей продивлена, смутком багать продимлена, З хлібом у душу всмоктана, в поті людськім намокнута, З кров’ю моєю змішана і аж до скону залишена В серці моєму. Ти звеш сюди добрих людей до бесіди. 1 До щирої бесіди, до гарної пісні, іскрометного сміху зібрала нас рідна мова, щоб ще раз підкреслити, що те, чим ми повсякденно користуємося, чим оформлюємо думки, виливаємо емоції, є справжнім дивом- великим і прекрасним. 2 Легенда про мову Народам долі Бог давав: комусь орати чи вбивати, Комусь чекати на жнива, комусь пророків розпинати. І залишалася одна- витка й печальна в Бога доля: Незламний дух, жива струна, багато сліз і мало волі. До Бога ангел прилетів від тих, що вздовж Дніпра селились, І Бог ту долю відпустив, що лиш єдиною лишилась. І плакав ангел в лоні мук над тим, що з рідним краєм буде, А Бог сказав, що люди ті порвати зможуть гіркі пута, І сльози ангела Господь перетворив у краплі миру. Міць блискавки і легкість хмар, красу барвисту, веселкову, Мелодій чар і світла жар, і холод леза вклав у мову, В долоні ангела поклав, благословив його в дорогу. Моя прекрасна і проста, моя стражденна Україна, Могутнє слово є в устах новонародженого сина І шлях наш не такий гіркий, доки жива його надія. Пісня про Україну 1 Ми пропонуємо вам екскурсію в історію рідної мови (презентація «Нетлінний скарб нації») 2 Кожен добре знає пророчі слова « Лиш той буде щасливим у житті, хто пам’ятає свій рід, свою батьківщину, свою матір». А хто матір забуває, того Бог карає Були, були в Україні, ніде правди діти, І невірні, і зрадливі, поганії діти, Бо вивчали всі науки в танцях і розгулах, І чужого не навчились, і своє забули. І нині є в нас чимало таких безтолкових «голохвастових і возних, і пронєй сєркових. В їх високих інтелектах годі й розібратись, А за « бакси» вони й душу готові продати Де ж ви, браття, навчилися такої культури? Чи ви справді такі нові, чи з літератури? Уривок з комедії М. Старицького «За двома зайцями»

1 Нам, українцям ХХІ століття за старання і труди багатьох поколінь Бог дає щасливий шанс- подих свободи. Ми маємо можливість розібрати руїни нашої духовності, відродивши і воскресивши нашу мову, культуру, ми маємо всі можливості будувати незалежну Україну. 2 Вірш М. Адаменка «Я знаю, мова- мамина святиня

Осінь-чарівниця: стільки кольорів, стільки див. А ці дива - витвори рук дитячих. Зверніть увагу на візерунок, який зробили учні 11 класу на глечику, який, до речі, виготовили із гарбуза, а у глечику поряд із осінніми квітами пишаються троянди, які старшокласники зробили власноруч із буряка та моркви.

Не менш привабливі і аплікації, насправді, діти бачуть красу по-особливому. Поцінуйте і ви ці дива.

Конкурс"Осінь чарує, а діти дивують"

Чому ми пишемо радіоктант? Всеукраїнський диктант – це вже п΄ятнадцять років знакова подія. Про це, до речі, дізналися із цьогорічного тексту, який ми писали вже вдруге. Навчаємось в 11 класі Олександрівської ЗШ І – ІІІ ступенів Маловисківського району, Кіровоградської області. Що відчуваємо, коли ми, старшокласники, і учителі заклопотано пишемо радіо диктант? Насправді емоції «зашкалюють». Розуміємо, що у цей момент більша частина українців дружно перед приймачем перевіряють грамотність. Виявляється, навіть ті українці, що проживають за кордоном, долучаються до участі у Всеукраїнському радіодиктанті. Ще зрозуміли, що цей момент, коли всі разом зайняті спільною справою і цікавою насамперед, об΄єднує націю. Бажаємо тим, хто скеровує, так і тримати, бо це не лише перевірка знань української мови, а й популяризація її, шанування рідного слова. Цього року, коли ми вже усі зібралися і налаштувалися на приймач, стався форсмажор: відключили постачання світла. Дуже всі засмутились: ХХІ століття і ось тобі… Тоді наш директор вийшов на зв΄язок із РЕС, і ми таки мали змогу перевірити грамотність. Дякуємо за цікаву і чудову ідею, сподіваємось, що традиція продовжуватиметься довгі роки і об΄єднуватиме українців.

Експрес-урок – Суржик

Експрес-урок – Суржик

Експрес-урок – Гроші

Експрес-урок – Префікс Най

Літературно-музична композиція « МИ ЧУЄМО ТЕБЕ , КОБЗАРЮ, КРІЗЬ СТОЛІТТЯ»

     

Щороку, напровесні, українська земля зустрічає шевченківську пісню.

І спадає світанням на тихі поля, і лине зорею у сонячну мрію. Прийде весна і нам привітно усміхнуться квіти і трави, і забуяє нове життя, в якому вічною є пам’ять про Шевченка. Сьогодні ми щирими словами вплетемо у вінок пам’яті стрічку шани великому сину українського народу.

Звучить пісня « Думи мої»

Інсценізація «Тарасова зоря»

   Заходить жінка, одягнена в селянський одяг, запалює свічку біля ікони. До неї підходить хлопчик.

    Хлопч. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

     Мама   Правда, сину

 Жінка сідає на лаву, хлопець схиляється до неї.

      Хлопч. А чому так багато зірок на небі?

      Мати   Коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить вона,     поки людина            не помре, а коли помирає, свічка гасне і зірочка падає.

 Хлопч.  А чому , мамо, одні світять ясно, а інші ледь видно?

        Мама    Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь тліє, а світло доброї та щирої                         людини далеко видно.

       Хлопч. Мамо, я буду добрим, бо хочу, щоб моя свічка світила ясно.

        Мама     Старайся, хлопчику  (гладить його по голівці)

1.     І вже 200 років світить Шевченкова зірка, бо своїм життям він заслужив, у Бога, щоб не падала його зоря, і щовесни скликає Великий Кобзар на свято усіх шанувальників українського слова.

2.      Поет проніс у серці образ вишневої України, і відкрив його нам, наповнивши любов’ю, а любити він умів і матір , і жінку, і Україну.

Перехрестя своєї любові проніс крізь усе життя з тугою в серці.

Звучить пісня « Садок вишневий»

Аналіз виховної роботи Кравченко О.М.

Аналіз виховної роботи Кравченко О.М.

В.О.Сухомлинський писав: «Виховання за своєю суттю – це керівництво духовним становленням людської особистості». Відповідно до особистісно орієнтованої спрямованості виховання, в центрі виховного процесу ставлю особистість. На її виховання впливає соціальний простір, а також включення її у різні види діяльності, що сприяє формуванню у дитини ціннісного ставлення до самої себе та навколишнього світу.                                                           Моя система виховної роботи з класом ґрунтується на                             - гуманістичній спрямованості виховного процесу;                                    -  організації життя колективу на засадах демократизму, самоврядування;                                                        -  залученні учнів до різноманітної творчої та соціально значимої діяльності;                                                           -    психолого-педагогічному супроводі виховання та розвитку дітей.

Маючи  двадцятип'ятирічний досвід роботи класного керівника у виховній роботі практикую поєднання традиційних та нетрадиційних форм і методів роботи . Для цього використовую елементи превентивного виховання: рольові ігри, дискусії в класі, використання малюнків, бесіди.

Вважаю, що система виховних заходів школи має бути спрямована на вдосконалення способу життя учнів. Дитина має почувати себе комфортно у школі, особливо в класі, між однолітками та зі своїми вчителями. Якщо так є, то вона обирає для себе правильну соціальну орієнтацію.

Мета превентивного виховання полягає у розвитку почуття соціальної відповідальності підлітків за свою поведінку, сприяє не лише усвідомленню своїх прав а й обов’язків.

Суть і мета рольової гри у інсценізації незвичних для учнів ситуацій та подій юридичного характеру. Рольові ігри сприяють кращому розумінню цих ситуацій, а також формуванню співучасті щодо тих, про кого йдеться у грі.

Дискусії дають прекрасну можливість виявити, яку позицію учні займають щодо правознавчих проблем, зокрема, прав людини.

Крім засвоєння інформації про факти учні розуміють проблему в цілому. До того ж обговорення дає можливість навчитися слухати свого співрозмовника, говорити по черзі, а також набути інших навичок роботи в колективі, без яких виробити в собі повагу до закону, до прав інших людей неможливо.

Малювання в класі використовую для того, щоб навчити учнів спостерігати і співпрацювати,  водночас розвивається їх уява, формується співчуття до людей, зображених на малюнках.

Ось питання,над якими ми дискутували на годинах класного керівника:

Чи вміємо ми культурно поводитись?

Боротьба зі злочинністю – наша спільна справа.

Попереду – ціле життя.

Злочин і покарання.

Ти громадянин незалежної України.

Від пияцтва до злочину – один крок.

Чи маємо ми право вбити людину?

У чому краса людини?

Умій відчувати поруч себе людину.

Залишити після себе слід на землі.

•        Перш ніж дискутувати варто попрацювати з книгою

 •         істина народжується у суперечці

                                                                            Як класний керівник багато часу приділяю морально-етичному вихованню учнівського колективу, формуванню обов’язку, відповідальності, культури поведінки.

«Треба так впливати на свідомість і почуття вихованців, щоб вони переживали привабливість добра і нетерпимість до зла, щоб уже в ранньому дитинстві їх полонила краса людської поведінки, щоб дитина сама прагнула до щастя бути морально красивою…»

Василь Сухомлинський

Завдання школи – на основі моральних цінностей, створених, здобутих, завойованих старшими поколіннями, створювати реальні моральні, високоідейні, громадянські відносини в колективі.

Моральні цінності повинні стати особистим духовним багатством кожного вихованця. Цього можна досягти за умови, коли моральна ідея, розкрита перед розумом і серцем вихованця в яскравому образі, пробуджує в нього глибокі морально-етичні почуття. Морально-етичне виховання – це спільна діяльність школи і сім’ї формування стійких моральних якостей, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, а саме:

-усвідомлена любов до Батьківщини, стійкий інтерес до минулого, сьогодення і майбутнього рідного краю, почуття любові і поваги до рідного народу, мови, дбайливе ставлення до природи і збільшення її багатств;

- уміння жити і працювати в суспільстві;

- потреба брати активну участь у громадському житті свого класу, школи, села, країни;

- усвідомлення основних принципів гуманізму;

- розуміння високої цінності людського життя, прагнення будувати свої взаємини з людьми за законами совісті, добра і справедливості;

- здатність до співпереживання, шляхетності і щедрості;

- потреба захистити слабкого, допомогти відстаючому, уміння поважати честь і гідність людини;

- дбайливе і людяне ставлення до природи, тваринного і рослинного світу;

- розуміння морально-етичної основи культури поведінки, гармонійного поєднання культури поведінки з моральною вихованістю;

- потреба знати основні правила повсякденного етикету і бажання виконувати їх, уміння поводитися згідно правил культури поведінки;

- почуття міри і такту в спілкуванні з людьми.

Форми, які практикую у виховній роботі:

- класні години;

- бесіди;

- читацькі конференції;

- диспути.

Правила спілкування, яких дотримуємось разом із дітьми:

- вітати усіх і кожного при зустрічі;

- при зверненні до людини називати її на ім’я;

- надавати допомогу кожному, хто її потребує;

- бути доброзичливими з усіма;

- поважати кожну людину;

- допускається право кожного (у тому числі і педагога) на помилку, невдачу у діяльності, поведінці.

Усе шкільне навчання і все шкільне життя, мають бути пройняті розумним і моральним началом. У школі повинні панувати серйозність, що допускає жарт, але не перетворює всієї справи в жарт, ласкавість без нудотності, справедливість без причетності, доброта без слабості, порядок без педантизму і, головне, постійна розумна діяльність.                                                               Впроваджую ефективні технології виховання, які виконують розливальну функцію і формують громадську активність учнів.

Значну увагу приділяю формуванню у  вихованців комплексу особистісних якостей і рис характеру: чесність, порядність, відповідальність. З цією метою проводжу бесіди та роз'яснювальну роботу, прагну обговорити кожен маленький чи великий інцидент, що трапляється у класі, та спонукаю своїх вихованців до адекватних висновків щодо даної ситуації.                         Організовуючи  свята та дозвілля учнів, практикую  колективні творчі справи, відзначення традиційних шкільних свят, підготовку та проведення конкурсів, творчих звітів,  змагань.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку. Патріотичне виховання – складова національного виховання, головною метою якого є становлення самодостатнього громадянина-патріота України, гуманіста і демократа, готового до виконання громадянських і конституційних обов’язків, до успадкування духовних і культурних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин. Воно сприяє єднанню українського народу, зміцненню соціально-економічних, духовних, культурних основ розвитку українського суспільства і держави.

Мета патріотичного виховання конкретизується через систему таких виховних завдань:

·         утвердження в свідомості і почуттях особистості патріотичних цінностей, переконань і поваги до культурного та історичного минулого України;

·         виховання поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки;

·         підвищення престижу військової служби, а звідси – культивування ставлення до солдата як до захисника вітчизни, героя;

·         усвідомлення взаємозв’язку між індивідуальною свободою, правами людини та її патріотичною відповідальністю;

·         сприяння набуттю дітьми та молоддю патріотичного досвіду на основі готовності до участі в процесах державотворення, уміння визначати форми та способи своєї участі в життєдіяльності громадянського суспільства, спілкуватися з соціальними інститутами, органами влади, спроможності дотримуватись законів та захищати права людини, готовності взяти на себе відповідальність, здатності розв’язувати конфлікти відповідно до демократичних принципів;

·         формування толерантного ставлення до інших народів, культур і традицій;

·         утвердження гуманістичної моральності як базової основи громадянського суспільства;

·         культивування кращих рис української ментальності - працелюбності, свободи, справедливості, доброти, чесності, бережного ставлення до природи;

·         формування мовленнєвої культури;

·         спонукання зростаючої особистості до активної протидії українофобству, аморальності, сепаратизму, шовінізму, фашизму.

(МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

HAКАЗ № 641 від 16 червня 2015 року

№ 641 від 16 червня 2015 року

Про затвердження Концепції національно-патріотичного
виховання дітей і молоді, Заходів щодо реалізації
Концепції національно-патріотичного виховання дітей
і молоді та методичних рекомендацій щодо
національно-патріотичного виховання y
загальноосвітніх навчальних закладах)

Впроваджуючи, як один з найголовніших напрямів виховної роботи, національно-патріотичне виховання  на практиці першочерговим вважаю повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну.

Прагну виховувати в дітей національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історіїі.

У роботі практикую системне  виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу

Першочергово у своїх вихованців прагну формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці.

13 жовтня учні Олександрівської загаьноосвітньої школи урочисто  в козацьких традиціях, відзначили День захисника України. Почесними гостями свята були воїни – афганці Прилуцький М.О., Ковальчук О.П., Кречетов П.М., учасники АТО Шостак О.М., Нікітін О.М., Снопков С.В., Компанієць Є.Ю.,  ліквідатор аварії на ЧАЕС Снопков  О.В., яких зустріли запашним короваєм.

 Згідно рішення ради школи  в переддень  свята  Покрови  та Українського козацтва  було створено дитячу організацію «Козацька родина».

Шановані гості

Маємо отамана у школі, освяченого воїнами АТО

ОСІННЄ…      ЛІРИКА                                                                                        Листя так міцно тримається гілки ,

Адже там сонце і ніжне тепло,

Ще прилітають погрітися бджілки ,

Ще стрибунця на вершок занесло.

                       Вітре, спинися, не треба зривати,

Дай ще хоч день порадіти життю,

Небу ще кольору жовтого дати,

І павутинку злегка потримати…

Ну а вже потім зірвеш …Полечу!..

                             ...  ... ...

Вже листопад пригнув на землю квіти,

А павутиння щедро намочив,

Уже дощами встиг усіх стомити,

І килимом квітник увесь укрив.

Та ось сьогодні сонце посміхнулось,

Промінчиком пробігло по квітках…

І хризантеми вгору потягнулись,

Заграла ніжність в їхніх пелюстках.

                  ...  ...  ...

Квіти осінні недовго живуть-

Сонце, хоч прагне, але не зігріє,

Дні безкінечні тумани несуть,

Вранці квітник від морозу біліє…

Білі, рожеві- так прагнуть тепла,

Мріють красою усіх здивувати!

Осінь їм дати життя не змогла

То ж почала знов дощами ридати…

***

Яблунька яблучко міцно тримає,

Всі ж бо забрали уже в фартушок,

Ось і сусідка й одного не має,

А в неї рожевеньке гріє бочок.

Хай ще побуде, як згадка про літо,

Хай ще порадує очі усім,

Ще хоч би день з ним на гілці прожити,

А прийдуть морози – не до краси.

           ...   ...    ...

Ось і літо вже за середину перебігло

І липневе сонце не пече

Хмарці посміхається привітно

А вона сідає на плече,

Так повільно сонце затуляє,

Хоче припуститися дощем.

Сонце на хмаринці спочиває,

Буде серпень …Тож погріє ще.

Дасть ще і птахам попідростати,

Порадіти літу і теплу,

Піснею у небі привітати

Вересневу павутинку золоту.